Що таке самоособотаж? Чому він виникає і як його прибирати?

Самосаботаж змушує нас відкладати важливі плани та справи на майбутнє. Ми охоче вигадуємо виправдання: "Немає вільного часу", "Лінь", "Я втомився, не хочу", "Не вистачає знань", "Не вистачає навичок". В результаті життя невблаганно рухається вперед, а важливі цілі так і не досягаються.

Самосаботаж виглядає як абсолютно нелогічна річ. Немає сенсу псувати собі життя, але люди продовжують несвідомо вставляти собі ціпки в колеса. Така поведінка нерідко стає стійкою звичкою і заважає жити.

Самосаботаж - це механізм протидії змінам, який не дає людині виходити із зони комфорту.

А зона комфорту - це звична людині ситуація, в рамках якої вона не відчуває нових переживань.

Це не означає, що у зоні комфорту все добре. Ні, просто звично. Приклад - стандартне мислення та поведінка, якого дотримується людина, і завдяки яким вона почувається спокійно та передбачувано. При спробах змін на кшталт розвитку у сфері життя негайно включається самосаботаж. Рухатися хочеться, або страшно, або енергія кудись випаровується.

Основний показник самосаботажу – внутрішній опір корисним процесам (так звана прокрастинація). Така поведінка часто стає причиною того, що бажані результати у житті залишаються нереалізованими цілями.

Як відстежити самосаботаж (прокрастинацію)?

Саботаж псує якість життя. Для грамотної роботи з ним треба навчитися помічати, коли він з'являється. Він може виявлятися в:

• різкому зниженню інтересу до обраної справи/завдання;
• постійної відсутності вільного часу;
• пошуку причин, через які вам це «не потрібно» або ви «не можете» цього зробити;
• раптово виникають справи;
• виникає бажання терміново відволіктися (листування, лайки в соцмережах, чай, кава);
• стан отупіння та засинання прямо в процесі роботи;
• потреба спати довше або частіше, ніж звичайно, без явної на те причини;
• відкладення справ «на потім».

В результаті бажана мета залишається не досягнутою  - лише розчарування у своїх силах та талантах.

Очевидна вада саботажу – неможливість отримати бажане. Багато постраждалих від самосаботажу описують відчуття як одночасне натискання на педалі газу та гальма. Може виникати почуття незадоволення, злість, почуття образи на себе та навколишній світ. Коли саботаж регулярний, самооцінка може знижуватися, мотивація – падати, бажання напружуватись – зникати.

Небезпека полягає в ризику надовго застряти в цьому болоті, повністю втративши віру в себе і бажання змінювати власне життя на краще.

Види так званої прокрастинації:

Самосаботаж має безліч форм. Розберемо найпопулярніші:

• Перфекціонізм. Коли людина не може щось зробити ідеально, вона або взагалі не починає або кидає розпочату справу на середині, не доводячи її до завершення.
• Нічогонероблення. Відкладання на потім у чистому вигляді. Прокрастинація та самосаботаж – виступають тут як синоніми.
• Надмірна кількість завдань. Беручись за безліч справ одночасно, виникає велика можливість не довести їх до логічного завершення. Є ризик припустити безліч помилок, адже увага розфокусована. Можна не встигнути закінчити розпочате у строки або вигоріти та зірватися.
• Неадекватна самовпевненість. Приводить до того, що людина береться за непосильну справу або ставить собі неадекватні терміни реалізації бажаної мети. Альтернатива - гординя та відмова від необхідної сторонньої допомоги.
• Втеча в залежність. Форми - переїдання, комп'ютерні та азартні ігри, залипання у соціальних мережах та форумах, алкоголізм, куріння. Черговий спосіб прояву саботажу та уникнення власних цілей.
• Заподіяння, усвідомлено чи ні, шкоди здоров'ю. Тут часто саботаж може проявлятися як вторинна вигода. Наприклад, людина може довести себе до хвороб – і виконання необхідного завдання стає неможливим.

Виникає психологічний стан, коли мозок несвідомо саботує досягнення поставлених завдань. Людина несвідомо хапається за будь-яку можливість, що дозволяє їй ухилитися від потрібної справи.

В результаті людина сама зводить перепони для досягнення бажаних цілей. Вона руйнує своє життя, саботуючи важливі завдання. Заважає собі стати успішною, багатою та щасливою. Людина не розуміє, що робити із самосаботажем.

Причини самосаботажу:

Розберемо кілька найпоширеніших причин, помітних без сторонньої допомоги.

1 Чужі цілі. Часто люди ставлять цілі, які особисто їх не тішать і не мотивують, а є цілями інших людей чи соціальними нормами. Наприклад, мета піти вчитися у престижний ВНЗ чи піти працювати у крутій фірмі. Це приклад бажань, нав'язаних ззовні. Людині одного разу вклали якусь ідею і далі вона без внутрішнього бажання до неї йде.

Психіка через саботаж намагається достукатися до людини, щоб вона переглянула плани та цілі. В цьому випадку прокрастинація спрацьовує як захисна реакція психіки, яка розуміє, навіщо напружуватися і витрачати ресурси задля досягнення нав'язаної мети.

Що робити? Зупиніться та запитайте себе: «Я реально хочу цю мету? Навіщо я це роблю зараз? Що я хочу отримати?». Важливо, щоб у вашій меті був особистий сенс, який залежить не від суспільства та родичів.

Спроектуйте подумки себе у майбутнє, коли мета буде досягнуто. Спробуйте уявити та відчути внутрішні почуття. Є відчуття задоволення від виконаної роботи чи ні? Зверніть увагу на можливий дискомфорт. Можливо, психіка чи тіло не бачать сенсу прикладати зусилля та витрачати сили. В цьому випадку потрібно знайти мету з позитивним відгуком від тіла та психіки.

2 Страх зробити помилку. Багатьох з дитинства лають та карають за помилки. У психіці та тілі прописуються неприємні асоціації та відчуття, пов'язані з помилками. І після десятків та сотень подібних ситуацій психіка виробляє механізм захисної реакції у вигляді внутрішнього опору.

Саботаж включається, щоб убезпечити людину від дискомфорту. Не факт, що так справді станеться. Але якщо механізм вже сформувався, він спрацює автоматично, без свідомого бажання людини. Організм починає саботувати дії заздалегідь, щоб не відчувати дискомфорт потім з приводу помилок у майбутньому.

Для усунення страху помилок необхідно сформувати «Петлю позитивного досвіду». Потрібно зрозуміти і прийняти, що ідеальних людей немає, отже ви не повинні бути ідеальним. Прийміть  це – і вам стане легше та простіше жити. Зникне страх не відповідати різним соціальним нормам і вимогам.

Дозвольте собі помилятися. Активність неминуче породжує помилки, і разом з цим успішні дії. Зрозумійте: скрізь потрібні практика та досвід. А напрацьовувати їх на тлі страху помилок непросто. Ваше завдання – навчитися сприймати помилки як досвід, який варто аналізувати. І змінювати мислення і поведінку.

Важливо вчитися витягувати з помилок цінну інформацію: що ще потрібно дізнатися і яким навичкам навчитися? Коли ви сформуєте навичку - тоді зможете помилятися дедалі менше.

Корисно виробити звичку помічати та фіксувати позитивні моменти у будь-яких заняттях. Згодом мозок автоматично більше звертатиме увагу на більш позитивні результати. Страхи та сумніви зробити помилку будуть знижуватися, а опір не виникатиме.

Головне у підході – не скотитися в «Позитивне уникнення», коли людина повторює собі «У мене все вийде», «Я найкраща/найкращий, я все зможу». Якщо за висловлюваннями не стоятиме конкретних дій, аналізу та регулярного коригування мислення та поведінки, ви не зможете позбутися саботажу, отримати позитивний досвід та виробити нові корисні навички. Без реальних дій самонавіювання будуть пустушкою. Важливо прагнути кращого, але намагатися робити посильні завдання тут і зараз.

Саботаж - можна вирішити як завдання. Головне – працювати за технологією

Самосаботаж – не ворог. Це механізм, який включається та працює за певними принципами та правилами. Прокрастинація – це індикатор перешкод у фокусуванні на потрібній справі.

Якщо усунути її причини, внутрішній опір зникне. Якщо вам потрібна готова технологія, яка допоможе вам позбутися і знижувати саботаж, ви її знайдете в програмі «Ліквідатор самосаботажу».

Робота з причинами непроста, але вона дає найкращі результати. Якщо ви хочете не просто навчитися знижувати свій саботаж, а й усунути його – тоді слухайте програму.

Якщо саботаж вже виник, є методи які допомагають його послабити:

• Режим енергозбереження. Під час саботажу насамперед потрібно перейти до «режиму збереження енергії». Робіть необхідний мінімум справ, а решту завдань ставте на паузу.
• Ні самонасильству. У момент виникнення внутрішнього опору у психіці включається захисний механізм. Якщо примушуватимете себе зусиллям волі, або закінчиться енергія, або зламається "внутрішній запобіжник" з непередбачуваними наслідками. І навпаки: якщо ви розберетеся з механізмом роботи самосаботажу та усуньте причини його виникнення – з'явиться енергія та сила, яка допоможе реалізувати бажану мету без опору.
• Легкій підхід до справ. Якщо на вас накочує саботаж, але при цьому хочеться зробити завдання, скажіть собі: «ОК. Я не буду довго займатися, але 15 або 30 хвилин спробую діяти». Потім сідайте на 15-30 хвилин і починаєте працювати. І якщо справа пішла – продовжуєте. Якщо ні - після 30 хвилин робите перерву і займаєтеся чимось іншим. Після перерви знову можна щось поробити «В легкому форматі». Так можна цілий день поступово виконувати важливі завдання.

Що важливо запам'ятати про самосаботаж?

Головне – не боротися із внутрішнім опором. Не варто змушувати себе насильно робити щось і спалювати енергію у внутрішньому конфлікті.

Вольові зусилля можуть дати тимчасовий результат. Але потім виникне перегорання, розчарування чи інші негативні наслідки.

Якщо ще не ознайомилися з технологією грамотної роботи з саботажем, послухайте навчальну програму. Там докладно розібрано, що і як робити, коли "не пре" і немає сил. У програмі докладно описано, як перестати заважати собі заробляти гроші, будувати стосунки, розвиватися та жити щасливим життям.

У цій статті ми розглянули базові робочі інструменти. Бажаєте просунутого рівня тоді – опрацьовуйте програму.

На кінець...

Більшість якісних змін у житті не відбуваються за клацанням пальця. Ви зможете досягти більшого, якщо налаштуєтеся рухатися по життю поступово, виконуючи ціль за ціллю.

Технологію роботи з внутрішнім опором вже розібрана. Застосовуйте її, усувайте свій саботаж та отримуйте позитивні результати. Потроху вони накопичаться і приведуть вас до кращої якості життя.

Іноді саботаж – необхідний і корисний стан, якого не потрібно позбавлятися. Можливо, саме так ваша психіка намагається донести, що настав час сповільнитись, переглянути плани та цілі. Важливо вміти переналаштуватись, спрямувати активність в інше русло.

З базовими рекомендаціями ви знайомі, а якщо потрібно більше – слухайте навчальну програму «Ліквідатор самосаботажу». До нової зустрічі!

З повагою Дмитро Потєєв.